Люди ненавидять електрички, 
Проклинають поїзди
А якесь мале дiвчисько
З бiлетом у руцi,
Не приховуючи усмiшки на лицi
Не соромлячись стомленних пасажирiв
Щиро радiє, що цих сiм годин 
Проведе у потязi, у дорозi...
Потрiпане волосся лiзе в очi...

Кажуть, в електричках занадто людно
Багато бруду, занадто шумно.
Та там все ж залишаєшся на самотi
Один на один - лише ти i думки...
Мале дурне дiвчисько
Куди щотижня рвешся?
Ще досi не знавидiла вокзали?
Не обридли станцiї? Метро?
Живе вiд пятницi до недiлi
Весь iнший час iснування- не життя то...
Все iнше тупо змарнованi днi,
Час без нього не значить нiчого в життi
I так щотижня мучиться, аби побачити його...
Вдихнути його запах i заснути в теплi..

Дурнi, ви люди! Не розумiєте нiчого.
Сiм годин- не час, коли тебе вдома чекають коханнi i теплi рiднi руки!